Г.Г.Шестопалов |
Головний консультант НІУРВ при РНБО України, к.е.н |
Метою ринкових реформ в Україні є перехід до нової моделі національного господарства, яка б дозволила вийти на траєкторію сталого економічного росту. Вибір такої моделі здійснюється в рамках сформованої економічної структури та ресурсного потенціалу. Незважаючи на значний ресурсний потенціал економіки та ємний внутрішній ринок, в Україні внаслідок нестачі інвестицій та структурної кризи в промисловості склалась експортна орієнтація вітчизняних продуцентів. Саме тому забезпечення економічної безпеки у зовнішньоекономічній діяльності України набуває особливого значення.
Зовнішньоекономічна безпека полягає у спроможності держави протистояти впливу екзогенних негативних факторів і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому розподілі праці для створення сприятливих умов розвитку національної економіки. Для забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України пріоритетними завданнями державної політики повинні стати: 1) підтримка вітчизняних експортерів, розробників імпортозаміщуючих товарів і виробників конкурентоспроможної продукції; 2) створення ефективної банківської та гнучкої кредитної системи, гарантування прав власників валютних коштів; 3) створення інфраструктури зовнішньої торгівлі та сучасної системи її інформаційного забезпечення; 4) проведення гнучкої експортно-імпортної політики; 5) удосконалення механізмів державного регулювання зовнішньої торгівлі; 6) диверсифікація експорту та імпорту; 7) інтенсифікація процесу здобуття Україною статусу члена СОТ/ГАТТ; 8) реалізація режиму вільної торгівлі з країнами СНД тощо.
Зростання протягом останніх років експорту з його сировинною спрямованістю на фоні обвалу вітчизняного виробництва навряд чи можна вважати успіхом української зовнішньоекономічної політики. Скоріше це можна трактувати як марнотратство національних ресурсів. Географічна та товарна незбалансованість експорту та імпорту наочно свідчить про відсутність в Україні обгрунтованої експортно-імпортної стратегії, що позначається на рівні її економічної безпеки.
Під експортною безпекою слід розуміти здатність держави підтримувати відповідність експорту національним інтересам України, забезпечувати його раціональну товарну структуру, географічну збалансованість та конкурентоспроможність, не припускати дискримінації продукції походженням з України на зовнішніх ринках.
Нинішній несприятливий стан зовнішньої торгівлі України зумовлює актуальність проблеми розвитку її експортного потенціалу. Неадекватність експортної діяльності зумовлена не тільки недостатнім рівнем конкурентоздатності українських товарів і послуг на ринках розвинутих країн, але й такими проявами системного розриву по відношенню до групи провідних країн, як несумісність технологій.
З метою подолання цього розриву експортна стратегія має бути докорінно переглянута. Пріоритетом повинно стати використання переваг виробництв, що мають передові технології та високий експортний потенціал, а саме: літакобудування, ракетобудування та космічні послуги, порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів тощо. Значний експортний потенціал має також сільське господарство за умови його реформування, створення сучасної переробної промисловості, поліпшення умов зберігання продукції тощо.
Однією з основних статей експорту України залишатиметься продукція металургійного комплексу. Її експортний потенціал може бути істотно збільшений за рахунок підвищення питомої ваги продукції, сертифікованої за європейськими стандартами. Зниження надходжень від експорту, так само як і зменшення припливу зовнішніх інвестицій, ставить під сумнів вихід української економіки на траєкторію економічного росту у найближчій перспективі.
Послаблення державного контролю за експортом призвело до безконтрольного вивезення за кордон сировини та дефіцитної продукції, що спричинило труднощі у забезпеченні вітчизняних переробних підприємств і населення відповідними товарами. Навколо ряду статей експорту склалася криміногенна ситуація. Все це створює низку загроз економічній безпеці і вимагає термінового адекватного реагування з боку відповідних структур виконавчої влади.
Імпортна безпека характеризується раціональною товарною та географічною збалансованістю імпорту, яка не створює зайвих загроз внутрішньому ринку і вітчизняному товаровиробнику, сприяє задоволенню платоспроможного виробничого та споживацького попиту. Оптимальний обсяг імпорту та його регіональний розподіл повинні визначатися для кожного виду товару з урахуванням найважливіших зовнішніх та внутрішніх факторів зовнішньоекономічної діяльності.
Для забезпечення імпортної безпеки України слід, на нашу думку, запровадити наступні превентивні заходи:
привести товарну структуру імпорту у відповідність з потребами виходу національної економіки з кризи; | |
забезпечити спрямування імпорту на структурну перебудову економіки, передусім, на створення замкнених технологічних циклів; | |
активно залучати передові технології для модернізації національного виробництва; | |
здійснювати географічну диверсифікацію імпорту з метою зменшення ресурсної, фінансової і технічної залежності України; | |
надавати підтримку вітчизняним виробникам у справі освоєння продукції, що дозволяє зменшити імпорт закордонних аналогів; | |
вдосконалити чинне законодавство для ефективного регулювання імпорту; | |
розробити економічно обгрунтовану систему тарифного регулювання імпорту з метою насичення внутрішнього ринку необхідними товарами; | |
законодавчо оформити внесення змін до переліку країн (у бік їхнього зменшення), на які поширюється преференційний режим; | |
здійснювати сертифікацію імпортної продукції відповідно до норм міжнародної практики і національного законодавства з метою запобігання ввезенню в Україну недосконалої, застарілої та екологічно небезпечної продукції; | |
здійснювати імпорт дефіцитної сировини з метою збереження обмежених власних ресурсів; | |
у разі необхідності здійснювати обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних товаровиробників та споживчого ринку. |
Насамперед, доцільно здійснювати імпорт таких передових технологій, які сприятимуть технічному переозброєнню та модернізації вітчизняної промисловості, припиненню нераціонального імпорту і зростанню експорту високотехнологічної та наукоємної продукції.